Ректори університету

 

 

Іван Огієнко

Іван Огієнко народився 2 січня 1882 року в місті Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії у селянській родині. В 1909 році закінчив Київський університет святого Володимира і його як здібного студента залишають у вищій школі з підвищеною міністерською стипендією – для підготовки до професійної діяльності. У 1918 році І. Огієнка призначають ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету. На різних рівнях він виявив непохитну твердість у реалізації курсу на організацію ще небувалого в історії України національного університету. Організаційний талант І. Огієнка реалізувався і в ремонті навчальних приміщень, і мобілізації дефіцитних матеріалів та приладдя, і формуванні професорської корпорації, і пробиванні необхідних для університету законів, і відстоюванні інтересів незаможного студентства, і влаштуванні чудового всеукраїнського свята відкриття університету, яке відбулося 22 жовтня 1918 року. У 1919 – 1920 роках Огієнко стає міністром освіти та віросповідань і скеровує свою діяльність на відродження української культури, церкви та мови, українізацію середніх шкіл, відкриття нових українських гімназій. Сучасники називають його людиною енциклопедичних знань, праці та обов’язку.

 

 

Петро Бучинський

Петро Миколайович навчався на медичному факультеті Київського університету, а згодом – на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету в Одесі. З 1890 року працював приват-доцентом цього закладу. В 1895 році радою Варшавського університету удостоєний ступеня доктора зоології. Обійняв посаду ординарного професора кафедри зоології Новоросійського університету в Одесі. По виході на пенсію П. Бучинський повертається до Кам’янця-Подільського, де засновує природничий музей Поділля. З перших днів заснування університету він працює ординарним професором та деканом фізико-математичного факультету. Петро Миколайович подарував факультету понад 250 книжок великої наукової цінності із власної бібліотеки. У 1919 році за поданням ректора І. Огієнка Бучинському було присвоєно звання заслуженого професора. Пізніше професор Бучинський працював деканом факультету професійної освіти інституту народної освіти, а з жовтня 1922 по 23 жовтня 1923 року – ректором ІНО в Кам’янці. За своє життя він написав чимало наукових праць. Відомий його «Курс гістології» користувався великою пошаною серед студентства. Помер Петро Бучинський 18 вересня 1927 року.

 

Володимир Геринович

Володимир Олександрович народився у 1883 році. Він був викладачем Кам’янець-Подільського державного українського університету з 1919 року і до його закриття. Пізніше доктор географічних наук, професор, ректор Інституту народної освіти (1923—1928 рр.). Український географ, чудовий лектор і промовець, пристрасний дослідник Кам’янеччини. Автор багатьох наукових праць з краєзнавства, економічної географії Кам’янеччини і Поділля. Зокрема, до його наукового доробку ввійшли: «Стоянка неолітичної людини в с. Мукші», «Неолітичні відкривки в Кам’янецькій окрузі», «Кам’янеччина» – І і II частина, «Записки ІНО» та ін. У липні 1932 року Гериновича було засуджено як “ворога народу” та арештовано.В 1946 році його звільнили за станом здоров’я. А в 1989 році було реабілітовано (посмертно).

 

 

Франц Кондрацький

Народився у 1984 році. Закінчив Львівський університет. Працював вчителем Рогатинської української гімназії. Після революції працював в Народному комісаріаті освіти (Харків), пізніше викладачем і ректором Вінницького ІНО. Після його закриття завідував Сутковецьким сільськогосподарським технікумом. У жовтні 1925 року переведений до Кам’янець-Подільського інституту народної освіти. Член КП(б)У. Деякий час був деканом, керував науково-дослідною кафедрою історії, сільського господарства та культури Поділля. Викладав історичний матеріалізм та інші суспільні дисципліни. З вересня 1928 року по 20 квітня 1931 року Ф. Кондрацький – ректор Кам’янець-Подільського ІНО (пізніше ІСВ). У травні 1931 року його було переведено до м. Дніпра (колишній Дніпропетровськ). У 1933 році – заарештовано. Загинув Франц Андрійович у 1939 році, перебуваючи в засланні.

 

Петро Палько

Петро Палько 18 лютого 1930 року був командирований ЦК КП(б)У до Кам’янецького окрпарткому для «використання в науковій роботі». 16 березня 1931 року призначений помічником директора з навчальної частини. Згодом обійняв посаду професора всесвітньої історії. Після Ф. Кондрацького очолював ІСВ, але 7 липня 1932 року був переведений на іншу роботу (очолював Дніпропетровський інститут проф-освіти). У 1933 році був заарештований. Подальша доля невідома.

 

 

 

 

Назар Тостоган

Назар Васильович народився у 1899 році. У 1917-1920 роках – викладач вчительської школи у Первомайському районі Одеської області. Після 1923 року – інструктор Одеського окружного парткомітету, інструктор народної освіти Одеського округу. З 1927 по 1930 рік очолював агітаційно-пропагандистський відділ Мошивського ОНК Одеської області. У 1930-1932 роках – секретар Муровано-Куриловецького районного парткомітету. З листопада 1933 року – завідувач культпропагандистським відділом Вінницького обкому партії. З жовтня 1933 року – директор Кам’янець-Подільського педінституту (до його ліквідації у серпні 1933 року).

 

 

Василь Бєліцький

Василь Михайлович народився у 1902 році. Закінчив Саратовський державний університет у 1930 році (викладач російської мови і літератури). З 1930 по 1937 рік працював завідуючим ШКМ семирічки, інспектором середніх шкіл Ульяновського міськвно Куйбишевської області. Пізніше – старший викладач Ульяновського педагогічного інституту і помічник декана літературного факультету. У 1942 році – заступник директора з навчально-наукової частини учительського інституту м. Коканд Узбецької PCP. У 1943 році мобілізований до лав Радянської Армії, а після війни – заступник директора з навчально-наукової частини і завідувач кафедри літератури Криворізького педінституту. З листопада 1944 року по січень 1947 року працював директором Кам’янець-Подільського учительського інституту.

 

Іван Зеленюк

Іван Степанович народився у 1909 році. З 1934 року мобілізований на комсомольську роботу Остропільського райкому комсомолу, а з 1939 року- перший секретар Снятинського райкому КП(б)У. З перших днів війни І. Зеленюк брав безпосередню участь в бойових діях на фронті. Спочатку проходив військову службу комісаром дивізії, пізніше – заступником начальника політвідділу армії. За бойові заслуги його нагороджено чотирьма бойовими орденами та медаллю «За перемогу над Німеччиною». У 1946 роцу закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету. У січні 1947 року І. Зеленюк призначається директором Кам’янець-Подільського учительського інституту. Кандидат історичних наук (1932 рік), автор монографії «1917 рік на Поділлі» (1966 рік). Провів велику роботу задля перетворення учительського інституту на педагогічний, який очолював як ректор аж до своєї смерті – 5 грудня 1966 року.

 

Іван Івах

Іван Вікторович народився у 1918 році. У 1939 році закінчив фізико-математичний факультет Ніжинського учительського інституту, у цьому ж році його призивають до лав Червоної Армії. Від першого до останнього дня пройшов він Велику Вітчизняну війну як артилерист. Нагороджений орденами «Червоної Зірки», «Орденом Слави» III ступеня, «Вітчизняної війни», медалями «За відвагу», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною». У 1946-1950 pоках І. Івах викладає фізику і математику в середніх школах №5 та №9 в м. Кам’янці-Подільському. З 1950 року переходить на роботу в Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. З 1959 року Іван Вікторович займає посаду проректора з навчальної та наукової роботи. У I960 році захищає кандидатську дисертацію. В 1967 році по 1977 рік Іван Івах стає ректором інституту. З 1977 по 1982 рік – керує кафедрою методики викладання фізики та ТЗН. Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, почесними грамотами Міністерства освіти УРСР, «Відмінник народної освіти Узбецької PCP», медаллю A. Макаренка та пам’ятними медалями.

Анатолій Копилов

Професор, академік Української академії історичних наук (1999 рік), член-кореспондент Міжнародної кадрової академії (2001 рік), заслужений працівник освіти України. Анатолій Копилов народився 14 липня 1936 року у м. Шепетівка Хмельницької області. У 1954 році отримав атестат зрілості Ізяславської середньої школи. З 1955 по 1958 рік проходив військову службу у Північно-Кавказькому військовому окрузі. За сумлінну службу неодноразово відзначався командуванням. Звільнившись у запас, Анатолій успішно склав іспити на історичний факультет Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. У жовтні 1962 року направлений на наукове стажування до Болгарії, де перебував до червня наступного року. Блискучий захист диплому відбувся у 1963 році. Відразу по закінченню навчання Анатолію Копилову запропонували посаду асистента у Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті. Відтоді його доля була тісно пов’язана з цим навчальним закладом. Анатолій Копилов упевнено підіймався сходинками професійного становлення та росту: пройшов шлях асистента, старшого викладача, в 1970 році отримав звання доцента, в 1991 році – професора кафедри загальної (всесвітньої) історії. В 1968 році призначено деканом історичного факультету, в 1975 році – проректором із наукової роботи. В липні 1977 року Анатолія Олексійовича призначено ректором Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету.

Завдяки Анатолію Олексійовичу університет досяг вагомих успіхів у підготовці високопрофесійних кадрів, відбулося значне поліпшення матеріально-технічної та навчально-методичної бази, кількісно і якісно зріс професорсько-викладацький склад колективу. З ініціативи А. Копилова було створено новий факультет, відкрито одинадцять спеціальностей, переведено на державну українську мову викладання на всіх факультетах, створено мовознавчі студії тощо. Ректор виступав активним організатором та ініціатором проведення на базі інституту наукових форумів різних типів. В стінах рідного вишу відбулася низка міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських наукових конференцій, які сприяли відродженню національної духовної культури та освіти. У 1967 році Анатолій Олексійович захистив кандидатську дисертацію. У сфері його наукових інтересів – новітня історія Болгарії, українсько-болгарські, українсько-польські відносини у ХІХ-ХХ ст. Ім’я професора А. Копилова – визначного дослідника- болгариста відоме не лише в Україні, а й в Європі та усьому світі.

Ректор брав активну участь у громадському та політичному житті міста, області. Неодноразово обирався депутатом міської та Хмельницької обласної ради. За вагомий внесок у розвиток вітчизняної історичної науки нагороджений Почесною грамотою Загальнонародного комітету болгаро-радянської дружби з плідну співпрацю у галузі науки (1983 рік), орденам «Знак пошани», Трудового Червоного прапора, медалями Антона Макаренка, Костянтина Ушинського золотою медаллю «За заслуги в освіті» (2000 рік), орденом рівноапостольного князя Володимира, відзнакою «Свята Софія», срібними медалями «Незалежність України», «За патріотизм», знаками Ярослава Мудрого, Петра Могили, «Лідер України, орденом «Святий Дмитро Солунський» IV ступеня (2001 рік) та почесним знаком СБУ (2003 рік).

У 2007 році Анатолій Копилов відійшов у вічність залишивши по собі світлу пам’ять в пам’яті колег, учнів, друзів та близьких.

 

Олександр Завальнюк

Олександр Михайлович Завальнюк народився 28 листопада 1951 р. в м. Сміла на Черкащині У 1968-1972 рр. навчався на історичному факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Після закінчення інституту працював учителем історії та географії Крилівської середньої школи Корецького району Рівненської області. У 1973-1974 рр. служив у Збройних силах, як військовослужбовець брав участь у конкурсі наукових робіт з історії комсомолу. Після демобілізації працював вчителем історії і географії Орининської середньої школи-інтернат (1974-1976 рр.). З 1976 по 1979 р. навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького. Опрацювавши величезний масив архівних й опублікованих документів і матеріалів, сотні наукових досліджень, виконав під керівництвом професора М.Д. Березовчука кандидатську дисертацію «Селянський аграрний рух на Правобережній Україні (березень 1917 р. – січень 1918 р.)», яку захистив у 1980 р. у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка. З 1979 р. розпочав науково-педагогічну діяльність у Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті (сьогодні – національний університет імені Івана Огієнка). Був асистентом, старшим викладачем (з 1981 р.), доцентом (з 1984 р.) кафедри історії СРСР і УРСР, з 1992 р.- доцент, а з 2000 р. – професор кафедри історії України. Викладає новітню історію України. У квітні 2006 р. атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України присвоїла Олександру Михайловичу вчене звання професора кафедри історії України. 28 жовтня 2011 р. О. Завальнюк успішно захистив докторську дисертацію. У 1982-1984 рр. працював заступником, а в 1993-2001 рр. – деканом історичного факультету університету. Започаткував і редагував потужні фахові видання, дві збірки – «Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки» (у 1995-2002 рр. – побачили світ 8 томів), «Освіта, наука і культура на Поділлі» (до 2009 р. вийшли 12 томів). До ювілеїв професорів Л.А. Коваленка (90-річчя), М.Г. Кукурудзяка (60-річчя), П.Ф. Щербини (90-річчя), І.С. Винокура (70-річчя), А.О. Копилова (65-річчя) зініціював і організував вихід у світ 6 томів наукових праць істориків Кам’янця-Подільського, Києва, Чернівців, Львова, Чернігова, Черкас, Вінниці, Рівного, Луцька, Кракова та ін. міст (понад 2 тис. сторінок). З листопада 2001 р. – виконуючий обов’язки, а з січня 2002 р. до серпня 2012 р.– ректор Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету (з 2003 р. – державного, а з січня 2008 р. – національного). О. Завальнюк є академіком Академії наук вищої освіти України, заслуженим працівником освіти України, член Національної ради з історичного краєзнавства, міжвідомчої координаційної ради з питань краєзнавства при Президії НАН України, голова осередку Українського історичного товариства ім. М.С. Грушевського, член регіональної громадської експертної ради ДАК у Хмельницькій області, колегій управління освіти і науки Хмельницької облдержадміністрації та Кам’янець-Подільського міського виконавчого комітету. У 2003-2006 рр. – член виконкому, 1998-2002 рр. – депутат Кам’янець-Подільської міськради. Голова спеціалізованої вченої ради Д 71.053.01 з правом прийняття до розгляду та проведення захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) історичних наук за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». Автор (співавтор) більше 400 наукових праць. Відповідальний редактор наукової збірки «Освіта, наука і культура на Поділлі». Нагороджений орденом рівноапостольного князя Володимира, відзнакою «Свята Софія», золотою медаллю «За заслуги в освіті», срібними медалями «Незалежність України», «За патріотизм», знаками Ярослава Мудрого, Петра Могили, «Лідер України», «Честь і шана», «За заслуги перед міською громадою Кам’янця-Подільського», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та ін.

Сергій Копилов

Сергій Анатолійович Копилов народився 23 червня 1963 р. у м. Слов’янськ Донецької області в сім’ї освітян. У 1980 р. закінчив Кам’янець-Подільську середню школу № 8 із золотою медаллю. Цього ж року став студентом історичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Дипломний проект С. Копилова переміг на конкурсі студентських наукових робіт і постановою Президії Академії наук УРСР від 19 лютого 1986 р. С. Копилова нагородили медаллю АН УРСР. Після закінчення університету С. Копилов працював асистентом кафедри загальної історії, стажистом-дослідником у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки, стажистом-дослідником Інституту історії АН УРСР. У грудні 1988 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Участь Робітничої молодіжної спілки Болгарії у зміцненні народно-демократичного ладу в Болгарії (1944–1947 роки)». З 1988 р. Сергій Анатолійович працює на кафедрі всесвітньої історії Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту на посадах асистента, старшого викладача (1989 р.), доцента (1992 р.), професора кафедри всесвітньої історії (2000 р.). Чималу увагу приділяв розробці нормативних курсів: “Нова історія країн Європи і Америки (1870-1918 роки)”, “Джерелознавство нової і новітньої історії країн Європи і Америки”, спецкурсу “Історія країн Латинської Америки”. 26 травня 2006 р. С. Копилов успішно захистив докторську дисертацію на тему: «Українська історична славістика нового часу: витоки, становлення і етапи розвитку» в Інституті історії НАН України (науковий консультант – директор Інституту історії НАН України, академік НАН України В. Смолій). У 2002 р. рада історичного факультету обрала С. Копилова деканом, а з вересня 2006 р. він очолив й кафедру всесвітньої історії. У березні 2007 р. С. Копилова обрано деканом історичного факультету вдруге, а у 2012 р. – втретє. 13 серпня 2012 р. С. Копилов призначений Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України в. о. ректора Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 16 січня 2013 р. конференція трудового колективу університету майже одноголосно проголосувала за обрання Сергія Анатолійовича на посаду ректора. Враховуючи цю позицію колективу, Міністр освіти, науки, молоді й спорту 30 січня 2013 р. призначив його на посаду ректора Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Науковий доробок С. Копилова  складає понад 150 наукових і навчально-методичних праць, серед яких 4 монографії, збірники документів і матеріалів, підручники, навчально-методичні посібники, наукові статті. Учений цікавиться українською історіографією, історією славістики, новітньою історією Болгарії. Бере активну участь в організації та проведенні багатьох республіканських і міжнародних наукових конференцій. Член редколегій наукових збірників: «Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету. Історичні науки»; «Освіта, наука і культура на Поділлі», «Іван Огієнко і сучасна наука та освіта»; «Славістичний альманах». Нагороджений відзнакою МОН України «Відмінник освіти України» (1997 р.), відзнакою МОН України «Петро Могила», відзнакою міського голови Кам’янця-Подільського «За заслуги перед міською громадою», Грамотою Верховної Ради України, лауреат обласної наукової премії імені Пилипа Клименка та ін.